Оклюзія (англ. occlusion від лат. occlusio «приховування») термін, який вказує на стан, який зазвичай відкрито, а в певний момент часу повністю закрито.
В аудіології цей термін відноситься до явища, яке полягає в тому, що при закритті вушного отвору проходу гучність низькочастотних звуків збільшується завдяки специфічній звуковій провідності кісток.
У «Словнику ортодонтичних термінів» під оклюзією розуміють «співвідношення між зубами верхньої та нижньої щелепи при їх змиканні у функціональному контакті». процес змикання або результат процесу змикання; будь-який контакт між ріжучими краями або жувальними поверхнями зубів верхньої та нижньої щелепи».
Оклюзія – це уповільнення випаровування. Вода безперервно піднімається з глибини шкіри до її поверхні і потім випаровується. Тому, якщо уповільнити її випаровування, накривши шкіру чимось газонепроникним, вміст води в епідермісі підвищиться досить швидко.