Вид та ступінь клінічної рефракції можна визначити суб'єктивними та об'єктивними методами дослідження. Об'єктивне визначення рефракції ока можливе методами скіаскопії, прямої офтальмоскопії та рефрактометрії. Найбільш доступним та поширеним методом є скіаскопія або тіньова проба Кюньє.
Клінічна рефракція визначається положення фокусу ока по відношенню до сітківки, залежить від заломлюючої сили оптичного апарату ока і від відстані від передньої поверхні рогівки до заднього полюса ока (сітківки). Цю відстань прийнято називати довжиною осі ока.
Розрізняють два види клінічної рефракції ока: статичну (при стані спокою акомодації) та динамічну (при діючій акомодації)
Астигматизм прямого типу характеризується розташуванням сильного меридіана по вертикальній осі або секторі ± 30 градусів від неї. Астигматизм зворотного типу характеризується розташуванням сильного меридіана по горизонтальній осі або секторі ± 30 градусів від неї.