Розрізняють два види клінічної рефракції ока: статичну (при стані спокою акомодації) та динамічну (При діючій акомодації).
Характерною ознакою спазму акомодації є невідповідність рефракції, значення ПЗО (передньозаднього розміру ока). Обсяг відносної та абсолютної рефракції не визначається. Після атропінізації визначається емметропія або гіперметропія слабкого ступеня.
Вигляд та ступінь клінічної рефракції можна визначити суб'єктивними та об'єктивними методами дослідження. Об'єктивне визначення рефракції ока можливе методами скіаскопії, прямої офтальмоскопії та рефрактометрії. Найбільш доступним та поширеним методом є скіаскопія або тіньова проба Кюньє.
В оці зміна заломлюючої сили можлива без допомоги оптичного скла, за допомогою фізіологічного механізму – акомодації. Акомодація – це пристосування ока до розгляду предметів на різних відстанях, це посилення рефракції ока при перекладі погляду з більш далеких предметів на найближчі.