Око (лат. oculus) – сенсорний орган (орган зорової системи) тварин, що має здатність сприймати електромагнітне випромінювання у світловому діапазоні довжин хвиль і забезпечує функцію зору. У людини через око надходить близько 90відсотків інформації з навколишнього світу.
Основна функція ока – це сприйняття світла та трансформування його у видиме зображення. Це складний та комплексний процес. Око людини можна розглядати як своєрідну біологічну камеру, забезпечену оптичним апаратом зі змінною фокусною відстанню та діафрагмою
Світло проходить через зіницю до кришталика, який змінює форму, щоб сфокусувати його на сітківку залежно від того, чи ви дивитесь на близький чи далекий об'єкт. У сітківці палички та колбочки поглинають світло та відправляють повідомлення в мозок через зоровий нерв. Мозок переводить ці повідомлення у зображення
Хоріоїдея – задня частина судинної оболонки – безпосередньо контактує з сітківкою, забезпечуючи їй необхідне харчування. Третя оболонка ока – сітчаста (або сітківка) – складається з кількох шарів нервових клітин і вистилає його зсередини. Саме вона забезпечує нам зір