Першим штучний кришталик ока – з акрилового пластику – придумав англійський офтальмолог Гарольд Рідлі 1949 року.
У листопаді 1949 року Рідлі імплантував перший штучний кришталик із поліметилметакрилату (ПММА), який був точною копією людського кришталика. Незважаючи на недосконалість кришталиків Рідлі, його ідея стала справжньою революцією в офтальмології.
5 липня 1960 року вперше в СРСР геніальний офтальмолог Святослав Миколайович Федоров успішно провів операцію з імплантації штучного кришталика 12-річній дівчинці з чуваського села Олені Петровій, яка страждає на вроджену катаракту. Незряче око дівчинки почало бачити.
Термін служби штучного кришталика ока Сучасні інтраокулярні лінзи не мають терміну придатності – На відміну від протезів, які через 15-20 років потрібно міняти знову, штучна лінза заміни не потребує. ІОЛ довічно може забезпечувати високі зорові функції.